Oпубликoвaнo: 2020-12-29 15:30:56

У Дeржaвній службі зaйнятoсті рoзпoвіли прo трудові права осіб з неповною зайнятістю.

Неповна зайнятість впливає на реалізацію певних трудових прав працівника. Про це йдеться у повідомленні Державної служби зайнятості.

Що таке неповна зайнятість
Неповна зайнятість – це зайнятість працівника на умовах робочого часу, що менший від норми, передбаченої законодавством. Такі умови можуть встановлюватися за договором між працівником і роботодавцем з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Праця на таких умовах розглядається як спосіб узгодження професійних та сімейних обов’язків, або ж є альтернативою скороченню у період економічних труднощів.

Як неповний робочий час впливає на реалізацію певних трудових прав
У разі укладення трудового договору про роботу на умовах неповного робочого часу, а також при невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці.

Також слід звернути увагу на норми, що регламентують обчислення середнього заробітку для надання оплачуваної відпустки. Якщо громадянин працює на умовах неповного робочого часу, розрахунок проводиться виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, обчисленого пропорційно до умов укладеного трудового договору.

Усі, хто працюють неповний робочий час, мають право на відпустку, як і особи, зайняті повний робочий час. Проте деякі винятки з норм, що регулюють час відпочинку, все ж існують.

До стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки, зараховуються час фактичної роботи зі шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для цього виробництва, цеху, професії або посади.

Крім того, для осіб, які працюють на умовах неповного робочого часу, тривалість роботи напередоднi святкових i неробочих днiв не скорочується.

Які категорії осіб мають переважне право на неповний робочий час
Законодавство не обмежує коло осіб, які мають право працювати на умовах неповного робочого часу. У той же час роботодавець зобов’язаний встановити неповний робочий час у першу чергу на прохання таких категорій працівників:

- вагітної жінки;

- жінки, яка має дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю;

- жінки, що доглядає за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку;

- батька, який виховує дітей без матері (зокрема, у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);

- опікунів (піклувальників);

- одного з прийомних батьків, одного з батьків-вихователів;

- жінки в період перебування у відпустці для догляду за дитиною. Це право поширюється також на батька дитини, інших родичів, які фактично доглядають за дитиною в період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною;

- осіб з інвалідністю незалежно від групи інвалідності;

- осіб похилого віку.

Сплата єдиного соцвнеску при неповній зайнятості
Роботодавець зобов’язаний нараховувати єдиний соціальний внесок за основним робочим місцем роботи працівника у розмірі не меншому від мінімальної зарплати.

Тобто якщо база нарахування єдиного соцвнеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, сума єдиного соцвнеску розраховується виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (зараз – 5000 грн х 22% = 1100 грн).

ЛIГАБiзнесIнформ

Внимание!!! При перепечатке материалов с E-FINANCE.COM.UA активная ссылка (не закрытая в теги noindex или nofollow, а именно открытая!!!) на портал «Финансовые новости E-FINANCE.COM.UA» обязательна.